Торжество православ’я звершується в перший Тиждень Великого посту в Неділю. Воно було встановлене в Греції в IX ст., в пам`ять остаточної перемоги над ворогами православ`я – іконоборцями. Вчення про шанування ікон, засноване на св. писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканим. Але єресь іконоборства, що з`явилася в самій Греції, поширилася по багатьох країнах. Церква Божа піддалася гонінню, більшому ніж від язичників. Більше 100 років лилися сльози і невинна кров істинно православних, які боролися за право зображувати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Божу Матір і святих, а також молитися перед іконами. Цих православних укладали у в`язниці, піддавали мукам і страті. Чесні ікони та мощі святих спалювалися.

Після VII Вселенського Собору (787 р.), що закріпив шанування ікон, настало послаблення гонінь, але тільки в середині IX ст. було звільнено з темниці і ув`язнення іконошанувальників і повернуті на колишні посади, а іконоборцям запропоновано було або залишити свою оману, або припинити церковне служіння. Христолюбна цариця Феодора оголосила: “Хто не вшановує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері і всіх святих, нехай буде проклятий!”

Вибраний Патріархом Константинопольським Мефодій встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Православ`я було урочисто відновлено на службі в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, яке довелося в 843 р. на 19 лютого. Так з`явилося святкування і особливий чин, званий Торжество Православ`я. Ця служба являє собою торжество церкви над усіма коли-небудь існувавшими єресями і розколами. У ньому стверджується не тільки православне вчення про іконопочитання, а й усі догмати і постанови семи Вселенських Соборів. Благословляє не тільки іконошанувальників, але і всіх, хто живе і що відійшли до Господа у вірі та благочесті отців.

Це свято є дуже сильним духовним натхненником для християнина в час посту,оскільки на іконах зображуються не тільки Ісус Христос і Пресвятая Богородиця, але й святі Божі угодники, які своїм благочестивим християнським життям прославили Бога, претерпіли муки за віру, були отцями церкви, монахами, безсрібниками. З яких кожна віруюча людина повинна брати приклад, наслідуючи їхня життя і ревність до Божих справ, їхню боротьбу з нечистими думками та підступами лукавого. Ми повинні їх шанувати та молитися до них, бо як говориться в молитві до Святого: «Скорого помічника і молитвеника за душу мою», вони є найпершими після Богородиці за душі наші.Отже молимось до всіх Святих, щоб за їх молитвами і молитвами Богородиці Господь спас і помилував нас.