Авто-вело паломництво 14-16 жовтня 2017
З 14 по 16 жовтня паломники храму Феодора Освяченого здійснили авто-вело паломництво по Черкащині. Рано вранці наші велосипедисти, на чолі з настоятелем храму о. Петром, відправили молебен і вирушили в дорогу, а паломники на автобусі, відстоявши святкову літургію, відправились їм навздогін.
Золотоноша зустріла нас золотом та багрянцем своїх листяних лісів та пурпуром широких полів, повністю виправдавши свою назву. Незважаючи на те, що осінній рясний дощик час від часу пробував зіпсувати нашу подорож, настрій подорожуючих і в автобусі і на трасі, хоча саме велосипедистам було інколи нелегко, був піднесений і сповнений надій та сподівань на нові враження і нові відкриття.
Перший пункт нашого призначення – Свято-Покровский Красногорський жіночий монастир зустрів нас тишею, затишком і гостинністю сестер.
Час заснування монастиря приблизно 17 ст. Монастир пережив і розквіт, і поругання, і відродження за ці непрості та буремні століття.
Головний біло-блакитний Спасо-Преображенский відреставрований собор монастиря вражає своєю величною красою і витонченістю.
В монастирі зберігаються і шануються дві чудотворні ікони Богоридиці «Дубенська» та «Корецька» перед якими кожного дня читаються акафісти та правляться молебни.
З особливою любов’ю обитель вшановує пам’ять видатного подвижника благочестя, постриженика і насельника Красногорського монастиря Святителя Софронія (Кристалевського), згодом єпископа Іркутського і Нерчинського, який в 1918 році був причислений до лику святих, він є покровителем цієї обителі і щонеділі, після вечірньої молитви на його честь читається акафіст нарозспів.
Взагалі служби в монастирі наповнені неквапливим благоговінням і ангельським співом сестер насельниць.
Тихі, доброзичливі, трудолюбиві сестри обителі, а їх на сьогодні більш ніж 100, разом зі своєю настоятелькою ігуменею Агніею відроджують свій монастир, якому повертається колишня слава і благодать Божа.
З вдячністю поклонившись обителі ми продовжили свою подорож – паломництво і наш шлях ліг до Черкас.
В Черкасах ми не затримались надовго, головна наша мета – це відвідати величний, вельми відомий Михайлівський собор з недобудованою дзвіницею, яка за проектом архітектора повинна бути у формі голуба, а висотою вища за лаврську, але поки що вона на стадії будівництва.
В соборі знаходяться мощі дивного святого преподобномученика Макарія Канівського, архимандрита Овруцького, Переяславського (1668), життя якого сповнено стражданням і молитвою.
Так сталося, що прибули ми в кафедральний собор саме напередодні дня пам’яті св. Макарія, який відзначається 20 жовтня, вшановуючи, таким чином, пам’ять святого.
Багато бід і неприємностей довелось пережити преподобномученику. Це були тяжкі часи для православ’я. Єзуїти і уніати всіма силами нищили православну віру. Крім того, багато бід терпіли православні і від татар.
Саме від татар претерпів святий Макарій стражданням за віру Христову, коли сам вийшов до них з хрестом в руках перед храмом, де переховувалась братія та миряни.
Довго і страшно катували святого, а потім відсікли голову і кинули на площі. Братія взяла тіло, занесла до храму і гідно поховала на тому місці, де був жертвенник храму.
Через 19 років, у 1688 році, при перебудові монастирської церкви, викопали і відкрили гроб, в ньому були нетлінні мощі святого Макарія.
В ті тяжкі та скрутні часи , коли братія мучилась від того, що творилося навколо, або впадала у розпач та відчай, преподобний тішив їх допомогою Божою, навчаючи згадувати і часто повторювати слова псалмів Давидових: “Господь просвещение мое и Спаситель мой: кого убоюся? Аще востанет на мя брань, на Него аз уповаю”(Пс.26,1 і 3).
І сьогодні ці слова не менш актуальні, тож втішимося молитвою до преподобномученика Макарія Канівського.
Далі паломники попрямували до Холодноярского Матронинського Свято-Троїцького монастиря.
Історія монастиря надзвичайно цікава і насичена, сповнена трагічними подіями і роками розквіту обителі, не менш цікава і історія самого Холодного Яру – це і древні вали і кургани, і гайдамаки, і коліївщина, і партизани останньої війни і про кожну з подій можна розповідати годинами.
Монастир живе відокремленим життям, вдалині від галасливих шляхів, своїм хазяйством, в послуху і молитві.
Поля, городи, ферми, свійська худоба, яблуневий сад.
Вечеря, яку запропонували нам сестри надовго ще запам’ятається паломникам – все натуральне, свіже і дуже смачне. Чого варте тільки натуральне молоко і молочні продукти.
На ранню літургію ми йшли яблуневим садом, де терпко пахло прілим листям та яблуками, а над головою розкинулось нічне зоряне небо у всій своїй красі. Було тихо і безвітряно.
На останок сестри монастиря напоїли нас свіжо вижатим яблучним соком, ще й на дорогу дали гостинці.
З легким серцем і вдячністю залишали ми цю святу обитель.
Надалі вже їхали всі разом, погрузивши велосипеди в автобус.
Останній, на цей раз, монастир, який ми відвідали був Чигиринський Свято- Троїцький.
Монастир відроджується, будується, розширюється. Одна з особливих ознак цієї обителі – наявність великої кількості мощевиків зі святими мощами багатьох святих. І кожний з нас знайшов часточку мощей свого небесного покровителя.
Ми приїхали напередодні одного з храмових свят – день пам’яті блаженного Варфоломея, прославленого в 2014 році, мощі якого зберігаються в Свято- Троїцькому монастирі. Сестри готувались до свята, але знайшли можливість відкрити і провести нас у храм, де о. Петро відслужив молебен, вшановуючи не тільки блаженного Варфоломея, але й дивну подвижницю Божу преподобномученицю Рафаілу, ігуменю Чигиринську, замучену безбожниками в 1926 році, святі її мощі теж покояться в монастирі перед яким кожного дня читається акафіст.
Свят Господь во святих своїх.
Дуже насиченим, цікавим, навіть дивовижним було наше паломництво по Черкащині. Ми збагатились новими враженнями, новим досвідом, новим духовним поштовхом.
Більш детально з переглядом фото за дружнім чаюванням ми поговоримо і згадаємо нашу подорож 22 жовтня 2017 о 12.30 в храмі Феодора Освяченого.
Ласкаво просимо на зустріч «Записки православного паломника»!
Автор статті : Бібліотекар церковної бібліотеки при
храмі Феодора Освяченого Н. І. Хілобоченко
