Проект храму, що на Лук’янівці, на розі вулиць Овруцької та Багговутівської виконав архітектор П. Федоров. Будівництво тривало впродовж 1871-1873 рр.. Значна частина коштів на будівництво надійшла згідно заповіту колезького асесора Федора Іванова, – ймовірно, тому храм освятили на честь святого Феодора Освяченого.

Богослужіння розпочалися в 1871 році (спочатку – в тимчасовій каплиці). Першим старостою став власник маєтку, що на Лук’янівці генерал Олександр Багговут. Для нагляду за внутрішнім її станом була створена спеціальна комісія під «найсвітлішим» головуванням Великого князя Володимира Олександровича. Церква в «руському стилі» мала після завершення  п’ять цибулинних веж і шатрову дзвіницю.

У 1885 році у приходу з`явився задум про розширення будівлі храму. Любитель мистецтва та археології Турвонт Венедиктович Кибальчич запропонував влаштувати під новими прибудовами підземні святилища: під південним боковим вівтарем на честь Воскресіння Христового було відтворено точну копію Гробу Господнього (Кувуклії) що знаходиться в Єрусалимі; під північним боковим вівтарем на честь святої праведної Єлизавети – копія печерного храму, створеного святим Климентом Римським в Інкермані.

Проект, розроблений під керівництвом архітектора А. Парланда за оригінальними замірами печерних святинь (виконаним Турвонтом Кібальчичем), був здійснений в 1887-1896 роках. Копія Гробу Господнього в Єрусалимі і печерного храму Климента Римського в Інкермані зробили цей храм широковідомим.

Інтер’єр храму був розписаний за мотивами давньоруських фресок.

До церкви з Києво-Печерської лаври перенесли точну копію стародавнього образу Воскресіння Христового ,що знаходиться над гробом  Господнім. Турвонт Кибальчич подарував храму численні реліквії, зібрані ним на Святій Землі.

В 1896 році  при Федорівському храмі було засновано Лук’янівське жіноче піклування про бідних. Воно утримувало денний притулок, з’єднаний з парафіяльною школою, яка знаходилась на вул. Овруцький, 14 (будинок не зберігся), і школу домоведення яка знаходилась на теперішній вул. Тропініна, 10, та була заснована на кошти інженера А. Якубенка.

З 1910 року при храмі працювало парафіяльне братство, очолюване настоятелем о. Ісакіем Тарасевичем.

На цвинтарі коло храму були поховані жертводавці та клірики; безпосередньо на розі вул. Овруцької і Багговутівської була побудована шатрова каплиця з усипальницею генерала Федора Пішенкова (архіт. Євген Єрмаков, 1905 рік). Також для потреб храму були зведені причтові будівлі, які існують і понині, Овруцька, 7 з прибудовою.

В 1924 році радянська влада відібрала храм з усім майном у релігійної громади. В середині 1930-х років він був знищений разом з кладовищем. На цьому місці було розбито сквер.

З 2007 року на погості Федоровської церкви знову проводяться богослужіння (спочатку – у тимчасовій церкві-наметі). Археологічні розкопки в 2008-2009 роках відкрили основи храму та збережені конструкції підземних святинь.

Було розкопано вівтар святителя Климента Римського та вівтар з “печерою Гробу Господнього”. В грудні 2008 року відбулася перша служба у відновленому печерному храмі св. Климента Римського. На храмове свято 29 травня 2009 року Митрополит Володимир заклав капсулу під будівництво відновлюваного храму в честь преподобного Феодора Освяченного.

Ікона дня                                                                                   

Православний календар