Серед цінних підземних знахідок – частина давньої ікони Божої Матері «на перламутрі», барельєф і напис над Гробом Господнім, фрески в крипті святого Климента, оклад «Служебника», старовинне кадило і найголовніше: копію Кувуклії, камені, спеціально привезені з Єрусалиму.
З часом, коли громада збільшилась, було прийнято рішення добудувати дві межі — з правої сторони на честь воскресіння Христова, та з лівої — на честь Єлизавети праведної. Між іншим, будівництво останньої профінансувала одна забезпечена мешканка Лук’янівки на ім’я Єлизавета. Вона вирішила пожертвувати кошти за умови, що частина храму буде побудована на честь її небесної заступниці праведної Єлизавети, матері Іоана Предтечі.
Однак унікальним храм став з часом, у 80-х роках XIX століття. На той час відомий археолог та любитель церковної давнини Турвонт Кібальчич виступив з ініціативою створення в одному з підземних святилищ храму точної копії єрусалимської Кувуклії — невеличкої часовні, яка розміщена безпосередньо над печерою Гроба Господнього. Відомо, що Турвонт Кібальчич особисто їздив до Єрусалиму і робив заміри, щоб київська копія Кувуклії нічим не відрізнялась від оригіналу. Добудована вона була в 1895 році. А декількома роками раніше в протилежному підземному приміщенні храма Феодора Освященного була відтворена точна копія печерного храму Климента Римского (оригінал знаходиться в Криму, недалеко від Севастополя).
Община храму на початку ХХ століття була достатньо багаточисленною. Тут діяло братство, яке займалось духовно-просвітницькою діяльністю, різною соціальною роботою. До речі, воно наглядало за будинком народної тверезості, так звану «Чайну» (знаходилась вона в одному із будівель теперішньої вулиці Дегтярівської, там на теперішній час трамвайне депо). Щоденно там читали лекції, влаштовували вистави, котрі вчили людей здоровому способу життя. Було при храмі сестринство, яке опікувалося дитячим притулком. Він був постійним (на 40 чоловік) і тимчасовим (на 30 чоловік). Завдяки цьому, за свідченнями очевидців, на Лук’янівці майже не було безхатченків. Для дітей, що підростали працювала школа домогосподарства — дівчаток навчали веденню домашнього господарства, хлопчиків — бджільництву, садівництву і т.п.
Після Жовтневої революції для Храму Феодора Освяченого настали важкі часи. У 30-і роки минулого століття служби в храмі припинилися. В 1935 році Храм було зруйновано.
Однак, копія святої печери вціліла. Якщо не повністю, то хоча б частково. Тепер цей факт не викликає сумнівів – учасники археологічних розкопок, які розпочалися на місці, де стояв храм, виявили об’єкт, який і є копія священної печери. Печеру врятувало те, що вона перебувала у підвалі храму.
Сучасна община Феодорівського храму зберігає.
Наразі церковне життя Феодоровського храму відроджується.
Серед цінних підземних знахідок – частина давньої ікони Божої Матері «на перламутрі», барельєф і напис над Гробом Господнім, фрески в крипті святого Климента, оклад «Служебника», старовинне кадило і найголовніше: копію Кувуклії, камені, спеціально привезені з Єрусалиму.
Завдяки розкопкам збільшилася кількість парафіян храму. Інформація про відновлення храму привернула сюди багатьох ентузіастів і значно прискорила розкопки.
8 грудня, в день пам’яті священномученика Климента, єпископа Римського, в печерному храмі святого Климента була відслужена перша Божественна Літургія, через майже 65 років з моменту руйнування храму. Людей було дуже багато. Нікого не злякала ані холодна погода ані дощ зі снігом.
Того ж дня, але вже ввечері Феодорівська громада запросила всіх на прес-конференцію присвячену підсумкам розкопок. Виступали архітектори, історики, учасники розкопок, дали інтерв’ю правнук і правнучка останнього священика храму. Про розкопки був знятий фільм, робочий матеріал якого був показаний гостям.
Під час археологічних розкопок було знайдено безліч артефактів, серед них: ризи ікон, дерев’яні хрести, уламки лампад та церковного начиння і ін.
Наразі ми маємо в своєму розпорядженні декілька цікавих речей, що зберігалися в зруйнованій церкві і знайдені в минулі роки: символічний ключ від храму і ікону Божої Матері «Іверська», які знайшли місцеві мешканки багато десятиліть тому. Цих жінок вже немає в живих і реліквії передали їхні родичі.
Також общині храму було передано родиною останнього настоятеля перед закриттям та зруйнуванням храму Ісаакія Тарасевича, келейну писану ікону Миколи Чудотворця та антимінц.
Всі знайдені та даровані артефакти зберігаються і планується створення музею «Історія храму Феодора Освяченого на Лук’янівці». Наразі вже відкрито презантаційну експозицію з найбільш цікавими експонатами. Всі охочі можуть з нею ознайомитись.
При храмі діє Духовно-Просвітницький Центр «КИЇВСЬКИЙ ЄРУСАЛИМ», в рамках діяльності якого організуються:
- Паломницькі поїздки по святим місцям України
- Велопаломництва
- Лекції на актуальні теми
- Пішохідні екскурсії по Києву «Цікаве поруч»
- Творчі виставки та презентації книжок
- Благодійні заходи, концерти, зустрічі
- та ін.
Сучасна община Феодорівського храму живе активним та повноцінним життям, зберігає та примножує традиції унікального і єдиного храму на честь преподобного Феодора Освяченого та з оптимізмом прямує в майбутнє і плекає надію на відродження православної святині.