Страсна седмиця – останній крок до великої радості

Опубликовано Май 15, 2018 - feodor в Статті

Наближається та ніч, коли ми будемо стояти перед зачиненими дверима храму в очікуванні радісного вигуку священика «Христос воскресе!». Але поки що попереду – останні дні Чотиридесятниці – Страсна седмиця.
Церква веде своїх чад до свята Пасхи поступово. І якби не було днів Великого посту з його богослужіннями, неможливо було б так яскраво відчути цю радість Воскресіння Господа. У нашому житті, в якому так багато присвячено матеріальному, Воскреслий Христос губиться. Він не потрібен людині, яка прагне вже тут, на землі, взяти від життя все. І тільки тоді, коли людина вибирає життя з Христом, намагається, щоб її дні були, за словами святого праведного Іоанна Кронштадтського, життям у Христі, тільки тоді вона зможе відчути цю радість.

Страсною седмицею, або Страсним тижнем, називається останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп’яття, хресну смерть, поховання. Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Всі дні, – йдеться в Синаксарі, – перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці – Свята і Велика седмиця (Страсна)…».

Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або тривалість є довшими від інших, але тому, що в цю седмицю відбулися великі чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя. За свідченням святителя Іоанна Златоуста, перші християни, палаючи бажанням невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, в Страсну седмицю посилювали моління і збільшували звичайні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, що претерпів страшні муки через любов до грішного людства, намагалися бути добрішими і поблажливішими до немочі своїх братів і більше творити справи милосердя. У давнину припиняли в ці дні всі позови, суди, суперечки, покарання і навіть звільняли на цей час від ланцюгів в’язнів у темницях, винних не в кримінальних злочинах.Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен із них у всіх православних храмах звершуються особливі служби. Богослужіння Страсної седмиці особливо величні, прикрашені пророчими апостольськими і євангельськими читаннями, піднесеними, натхненними піснеспівами і цілим рядом глибоко знаменних обрядів. Все, що в Старому Заповіті було тільки передбачено, а в Новому – зображено або сказано про останні дні і години земного життя Боголюдини, – все це Свята Церква зводить в один величний образ, який поступово і розкривається перед нами в Богослужіннях Страсної седмиці.
Згадуючи в Богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя, Свята Церква уважним оком любові і благоговіння стежить за кожним кроком, поступово веде нас по стопах Господа впродовж усієї Його хресної дороги, від Віфанії до Лобного місця, від царственого входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його спокутних за людські гріхи страждань на хресті, і далі – до світлого торжества Христового Воскресіння.

Весь зміст служб спрямовано на те, щоб читанням і піснеспівами наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство спокути, до спогаду якого ми готуємося. Відповідно до того, як Ісус Христос перед стражданнями всі дні проводив в храмі, навчаючи народ, Свята Церква відрізняє ці дні особливо тривалим Богослужінням.

Будучи присутніми в Страсну седмицю на церковних службах, що представляють усі події останніх днів Спасителя так, наче б ми є їх свідками, ми проходимо подумки всю велично-зворушливу і безмірно повчальну історію Страстей Христових, думкою і серцем своїм «сшествуем Ему и сораспинаемся Ему». Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за нашим Спасителем. Отці Церкви так склали і розмістили Богослужіння Страсного тижня, що в них відображаються всі страждання Христові. Храм у ці дні по черзі представляє собою то Сіонську світлицю і Гефсиманію, то Голгофу.

Тому, той, хто постійно перебуває в ці дні на богослужінні в храмі, той іде слідом за Господом, Якого ведуть на Страждання. Понеділок, вівторок і середа Страсної седмиці присвячені спогадам останніх бесід Спасителя з учнями і народом. У кожен із цих трьох днів Євангеліє читається на всіх службах, потрібно прочитати всі чотири Євангелія. Та, за можливістю, ці місця зі Святого Письма можна читати і вдома: для себе і для інших. Вказівку, що саме треба читати, можна знайти в церковному календарі. При слуханні у храмі, через велику кількість читаного, багато що може вислизати від уваги, а домашнє читання дозволяє слідувати за Господом усіма думками і почуттями. При уважному читанні Євангелій Страждання Христові оживають і наповнюють душу розчуленням. Тому, читаючи Євангеліє, мимоволі подумки переносишся на місце подій, ідеш за Спасителем і страждаєш із Ним.

Шлях Страсної седмиці – шлях посту і Сповіді, інакше кажучи – говіння, для гідного причащання Святих Таїн у ці великі дні.
І як не говіти в дні, коли «отъемлется Жених душ» (Мф. 9, 15), коли Він Сам поститься біля безплідної смоковниці, страждає від спраги на Хресті? Куди ще складати тягар своїх гріхів за допомогою сповіді, як не до підніжжя Хреста? Коли краще причащатися з Чаші життя, як не у прийдешні дні, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа? Воістину, хто, маючи можливість приступати в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, втікає від свого Спасителя.

Шлях Страсної седмиці – подавати, в ім’я Його, допомогу бідним, хворим і стражденним. Шлях цей може здаватися віддаленим, але насправді – він надзвичайно близький, зручний і прямий. Спаситель наш настільки велелюбний, що все, що ми робимо в ім’я Його для бідних, хворих, бездомних і стражденних, Він сприймає як поміч особисто Собі. На Страшному суді Своєму Він зажадає від нас особливо справ милосердя до ближніх і на них затвердить наше виправдання або осуд. Пам’ятаючи це, ніколи не нехтуймо дорогоцінною можливістю полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористаймося ним у дні Страсної седмиці. Ось те, головне і доступне кожному, з чим православний християнин у Страсну седмицю може слідувати за грядущим на страждання Господом.

За матеріалами velikiypost, переклад – ігумен Герман (Кулакевич)

Коменарі відсутні к “Страсна седмиця – останній крок до великої радості”

Залишити коментар